ЧАСТИНА І
ЗАГАЛЬНИЙ ВИД
БОГОСЛУЖІННЯ
за Уставом
Львівського провінційного Синоду
ПРО СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ БОГОСЛУЖІННЯ
„Частин богослужіння – дев’ять: вечірня,
повечір’я, утреня, чотири часи, тобто: І, III, VI і IX і Літургія або, замість неї обідниця”[iii].
„Крім чотирьох часів, з яких кожний має
один і той самий вид, всі інші частини богослужіння мають по кілька видів, а
саме: вечірня – великої, повсякденної і малої, а велика, в свою чергу, може
бути зі всенічним або без нього; повечір’я – великого і малого, а велике може
бути зі всенічним або без нього; північна – повсякденної, суботньої і
недільної; утреня – великої і малої, або повсякденної, а велика може бути зі
всенічним або без нього; Літургія – повної: св. Івана Золотоустого і св. Василя
Великого і неповної, тобто Напередосвячених Дарів”.
ВЕЧІРНЯ
ЧИН ВЕЛИКОЇ
ВЕЧІРНІ ЗІ ВСЕНІЧНИМ
1.
Одягання священних риз і кадження
„Після того, як на головнім престолі
будуть запалені свічі й підготовані дві кадильниці, якщо служитимуть два
диякони, якщо – ні, то одна, ієрей, поблагословивши рукою, складеною як для
благословення на Літургії, епітрахиль і, поцілувавши хрест на ньому, одягає
його на себе[iv].
Диякони беруть на себе дальматику з орарем, поцілувавши її перед тим. Всі троє
виходять, один за одним, спочатку другий диякон, за ним – перший, а останнім –
ієрей з захристії перед східці престолу, ставши: перший диякон ліворуч, а
другий праворуч ієрея, а ієрей поміж них, вклоняються всі троє низько святим
таїнам і, обернувшись всі разом до святих дверей, ієрей і другий диякон вправо,
а перший диякон вліво, відчиняють їх і, обернувшись у бік престолу, так само
півобертом, диякони беруть кадильниці, а ієрей правицею – ложечку, вкладає
ладан спочатку до кадильниці першого, а відтак – до кадильниці другого диякона
і після того, як диякони промовлять: „Благослови, владико, кадило”,
благословить ієрей хрестоподібне обидві кадильниці окремо кожну, і проказують
всі разом молитву „Кадило тобі приносимо”, що подається в служебнику наприкінці
проскомидії. На інших кадженнях, замість цієї молитви промовляється лише: „Благословенний
Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні”. В церквах, лише
катедральних єпархіяльних або монастирських, другий диякон виголошує до ієрея,
що стоїть на тому самому місці: „Повеліте”[v].
В цей час всі підводяться, диякони кадять, завжди трьома вимахами кадильниці,
насамперед святу трапезу з чотирьох боків, а саме спочатку спереду обидва
разом, вклоняючись при цьому низько святим таїнам; потім ідуть перший диякон у
правий бік, а другий у лівий, кадячи кожний свій бік святої трапези, а також
ззаду (і, якщо існує, запрестольну ікону) обидва разом і ієрея від передніх
кутів престолу обидва разом, і виходять, кожний своїми дверми перед святі двері
і, вклонившись низько святим таїнам, обертаються до намісних ікон іконостасу,
кадячи кожний ікону зі свого боку. Також обходять з димуючими кадильницями
храм, кожний зі свого боку, кадячи при цьому ікони бічних престолів, якщо такі
існують. Після цього, повернувшись від великих церковних дверей серединою храму
перед святі двері і, вклонившись низько св. таїнам, обертаються диякон, що
праворуч – вліво, а диякон, що ліворуч – вправо на захід і кадить кожний зі
свого боку спочатку крилос, якщо храм катедральний, також хори і, на кінці,
обидва разом людей”.
„Нехай буде відомо всім:
1.
Якщо буде присутнім також архиєрей, то в цьому випадку, належить
дияконам підійти до його престолу і кадити його обидвом разом, а після цього,
відійшовши на середину, кадити крилоси та ін.
2.
Дияконам і ієреєві, по закінченні кадження кожної ікони, архиєрея,
крилосу, хору і людей, належить вклонятись їм, а кадячи престіл, вклонятись
лише спереду”.
„По кадженні людей обертаються диякони до
святих дверей і перший виголошує: „Господи, благослови”[vi].
Після цього обидва диякони, вклонившись низько святим таїнам,
вертаються, кожний своїми дверми, до святилища. Якщо буде тільки один диякон,
він один кадить навколо святу трапезу і, вийшовши північними дверми, кадить
ікони намісного чину з правого боку, так само і з лівого; обійшовши храм з
правого боку на лівий і, вклонившись від святих дверей святим таїнам, кадить
все інше, за уставом, і вертається до святилища південними дверми. Якщо не буде
жодного диякона, то ієрей кадить сам і виголошує: „Господи, благослови”.
Покадивши престіл, виходить він зі святилища до храму святими дверми і, по
кадженні іконостасу, обходить храм так, як приписано, коли служить один диякон;
по закінченні кадження виголошує перед святими дверми „Господи, благослови” і
вертається до святилища святими, тобто середніми, дверми іконостасу”[vii].
2.
Від „Слава святій” до входу
„Коли диякони, віддавши кадильниці,
стануть, кожний по своїм боці, біля ієрея перед східцями, ієрей гучним голосом
співає: „Слава святій, одно істотній, животворній Тройці завжди, нині і
повсякчас, і на віки вічні”[viii].
Після „Амінь” хор одразу: „Прийдіте, поклонімся”
тричі і всі троє священнослужителі зачиняють святі двері, і гасяться свічі на
престолі.
Під час співу передпочаткового псалма
(103-го) вручаються дияконам запалені свічки, і кожний з них своїми дверми
виходить перед святі двері, а за ними й ієрей, вийшовши північними дверми, стає
між ними перед св. дверми і, вклонившись разом з дияконами св. таїнам, читає
потиху вечірні молитви, а диякони присвітлюють йому.
Після передпочаткового псалма і „алилуя”
перший диякон співає єктенію „В мирі Господеві помолімся”. Ієрей продовжує
читати вечірні молитви на тому самому місці, а наприкінці єктенії виголошує: „Бо
тобі належить”. Опісля всі троє, вклонившись разом, виходять зі святилища:
перший диякон, а за ним ієрей – південними дверми, а другий – північними і там
сідають за престолом: священик – посередині, перший диякон праворуч, а другий
ліворуч від нього. Після першої катизми, тобто після „Блажен муж”, другий
диякон, вийшовши перед святі двері, співає малу єктенію, а ієрей, підвівшись,
виголошує зі свого місця: „Бо твоє є царство”. Якщо нема диякона, то ця
єктенія, за місцевим звичаєм, відмовляється ієреєм потиху, а хор відповідає на
її прошення голосно.
Після єктенії співається „Господи, взиваю
я” за голосом перших стихир. Під час співу диякони звертаються до ієрея: „Благослови,
владико, кадило”, а ієрей благословить кадило словами: „Благословенний Бог наш”[ix],
після чого диякони кадять престіл з чотирьох боків, іконостас, клир, хори та
людей і, вклонившись перед святими дверми, вертаються за престіл до ієрея”.
3. Вхід і кадження на „Світло тихе”
„Коли хор помне співати останній стих
псалма, тобто „Велике бо до нас його милосердя”, ієрей вбирається у фелон,
поблагословивши його і поцілувавши хрест на ньому, і на „Слава” творить разом з
дияконами вхід з кадилом в такий спосіб: Прийшовши перед східці престолу і
вклонившись всі разом св. таїнам, відчиняють св. двері (які залишаються
відчиненими до початку утрені) і, обернувшись знову до престолу, диякони
приймають кадильниці і, взявши від ієрея благословення кадила так, як це подано
на „Господи, взиваю я”, обходять всі троє престіл від правого його боку таким
чином: спочатку іде другий диякон, за ним – перший, а на кінці – ієрей і,
попереджувані двома свічконосцями, виходять північними дверми і стають перед
святими дверми, тобто другий диякон стає з лівого боку, біля ікони Богородиці,
обличчям на південь, перший – з правого боку від ікони Спасителя, дещо нижче, а
ієрей – безпосередньо перед святими
дверми; і одразу перший диякон, що стоїть по правиці ієрея, трохи на віддалі від
нього, нахилившись трохи і тримаючи трьома першими пальцями правиці орар,
промовляє потиху до ієрея: „Господеві помолімся”. Ієрей, нахилившись так само,
відмовляє молитву Входу. По молитві ієрей і диякон випростовуються, а диякон,
тримаючи орар трьома пальцями правиці в напрямку сходу, промовляє до ієрея: „Благослови,
владико, святий вхід”. Ієрей благословить до сходу, промовляючи: „Благословенний
вхід святих твоїх завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні”.
Якщо в церкві буде і архиєрей, диякони
ідуть до нього і кадять його, а перший диякон, схиливши перед ним голову,
просить у нього благословення входу: „Благослови, владико, вхід святих твоїх”
та ін.; ієрей, в цьому разі, нічого не робить.
„Коли ієрей поблагословить вхід, обидва
диякони стають перед ним в один ряд (повздовжний), тобто перший диякон стає
перед ієреєм спиною до нього, а другий – перед першим так само. По закінченні
стихир перший диякон творить кадильницею знак хреста і виголошує: „Премудрість!
Прості!” і, під час співу „Світло тихе”, входять диякони до святилища і кадять
св. трапезу з чотирьох боків і все інше так, як на „Господи, взиваю я”[x].
За дияконами входить до святилища й ієрей і очікує перед східцями, коли
диякони, після кадження, повернуться до святилища і, вклонившись святим таїнам,
стануть разом з ним перед східцями престолу”.
4. Прокімен і читання
„По відспіванні „Світло тихе” диякони
підходять до святих дверей і перший з них, дивлячись на людей, виголошує: „Будьмо
уважні”; ієрей, також обернувшись правим боком до людей, благословить їх
хрестоподібне правицею, складеною, як для благословення на Літургії, співаючи: „Мир
всім”, і тоді, другий диякон також виголошує до людей: „Премудрість! Будьмо
уважні!”. Під час співу прокімена зі стихами обертаються всі троє до престолу,
а ієрей, вклонившись низько св. таїнам, іде вправо за престіл і сидить там під
час читань. Диякони залишаються біля святих дверей і, перед заголовком кожного
читання, перший з них виголошує до людей: „Премудрість!”, а після заголовку –
другий, так само до людей: „Будьмо уважні!”. Якщо не буде дияконів, це все
виголошує ієрей зі свого місця”.
5. Від „Промовмо всі” до литії
„По закінченні читань ієрей приходить
перед східці і, разом з дияконами, вклоняється святим таїнам. Після цього
підходить ієрей до престолу, а диякони відходять перед іконостас, і перший з
них співає єктенію „Промовмо всі”, а другий, після „Сподоби, Господи”, –
єктенію „Сповнім”. Виголоси до єктеній співає ієрей, а після першого виголосу
єктенії „Сповнім”, співаючи „Мир всім”, благословляє людей правицею так, як
перед прокіменом. Під час молитви на похилення голови священнослужителі і всі
люди схиляють голови”[xi].
б. Литія
„Після виголосу „Нехай буде влада царства
твого”, коли запалюються в цілій церкві і роздаються церковному братству та
іншим людям свічі, обидва хори збираються посеред церкви і починають співати
литійні стихири. Диякони, вклонившись перед святими дверми, входять, кожний
своїми дверми, до святилища і, ставши перед східцями престолу і вклонившись
низько перед ним, приймають кадильниці, і один з них (що ліворуч) ще й
всенічник (литійник) з хлібами, які будуть благословлені. Ієрей, тримаючи в
правиці хрест, підходить перед східці престолу і, вклонившись разом з дияконами
перед престолом, виходять всі разом зі святилища: ієрей – середніми, а диякони –
бічними дверми. Підійшовши до тетраподу, кладе диякон на ньому всенічник з
хлібами, і тоді, всі вони, попереджувані хором і свічконосцем, прямують у
притвір, або, якщо його нема, на місце поблизу дверей церкви і там стають
обличчям до престолу: хори – по боках, а священнослужителі – в один поперечний ряд,
тобто ієрей поміж дияконів. Диякони, прийнявши від ієрея благословення кадила
так, як на „Господи, взиваю я”, кадять обидва разом ієрея, потім кожний свій
хор і, на кінці, обидва разом нарід, кожний перед собою[xii].
По закінченні литійних стихир диякони,
починаючи від першого, співають поперемінне єктенію „Спаси, Боже”, після якої
виголошує ієрей: „Вислухай нас, Боже” і, співаючи „Мир всім”, благословить
хрестоподібне правицею. Під час прикінцевої молитви „Владико многомилостивий”,
що її співає ієрей, всі стоять схиливши голови”.
7. Від стиховні до благословення хлібів
„Після молитви співають хори „Амінь” і
вертаються до церкви разом зі священнослужителями, де, ставши позаду них,
починають співати стиховну, а священнослужителі, спочатку диякони, а за ними
ієрей, увійшовши у храм стають в один ряд перед тетраподом. По відспіванні
стиховні і „Нині відпускаєш” хори відмовляють трисвяте з „Отче наш”, а ієрей
виголошує: „Бо твоє є царство” і, коли хори почнуть співати тропарі, бере
кадильницю і, як щойно перший диякон промовить: „Благослови, владико, кадило”,
вкладає ладан, благословить його і, сказавши: „Благословенний Бог наш”, кадить
з чотирьох боків покладені на тетраподі хліби: спочатку спереду, потім з
південного боку, зі східного і, на кінці, з північного. Перед і після кадження
належить ієреєві низько вклонитися св. таїнам від сходу, а по поклоні
обернутись лівим своїм боком до тетраподу. По кадженні належить йому обернутись
правим своїм боком до св. таїн і по поклоні відійти на північний бік тетраподу.
Тропарі беруться в такий спосіб: Якщо
свято господнє або богородичне – тропар свята тричі, без „Слава, і нині”. Якщо
буде свято святого зі всенічним в неділю, то тропар „Богородице Діво” двічі і
тропар святого раз, без „Слава, і нині”. Якщо буде свято святого в седмичний
день, то тропар святого двічі і „Богородице Діво” раз, без „Слава, і нині”.
(Колись всенічне відправлялось щонеділі і тоді тропар „Богородице Діво”
співався тричі)”.
8.
Благословення хлібів
„По відспіванні останнього тропаря
відбувається благословення хлібів в такий спосіб: Згори на всенічник кладуться
п’ять просфор, тобто чотири навхрест разом, а п’ята – над ними. На споді
всенічника – пшениця, з лівого боку, тобто від ікони Богородиці – посуд з
вином, з лівого – з єлеєм. Після того, як перший диякон виголосить: „Господеві
помолімся”, ієрей підносить правицею горішню просфору і починає співати молитву
благословення „Господи Ісусе Христе”; коли він виголосить: „Сам і тепер,
владико”, кладе горішню просфору на інші чотири і співає далі: „Благослови ці
хліби †, пшеницю †, вино † і єлей † і, називаючи кожне з чотирьох, благословить його”.
9.
Закінчення вечірні
„По закінченні молитви, коли хори
відповідають „Амінь” і читають псалом „Благословлю Господа”, один з дияконів
бере всенічник з поблагословленими хлібами, в цей час хори відходять на свої
місця, а всі троє священнослужителі входять до святилища: ієрей – середніми,
диякони – бічними дверми. Диякони віддають свічі і всенічник, після чого всі
троє стають перед східцями престолу і одразу по словах псалма „Ніякого блага не
забракне”, ієрей, обернувшись вправо до людей, благословляє їх хрестоподібно,
одночасно співаючи: „Благословення Господнє на вас” і, обернувшись вліво до
престолу, починає утреню від „Слава святій”„.
Примітка про стояння і сидження під час
вечірні
„Простий наш нарід має повагигідний звичай
завжди стояти під час богослужінь; всі інші нехай стоять на цій вечірні:
1.
Під час кадження.
2.
Від початку до передпочаткового псалма (103-го).
3.
Під час співу перших 2-х стихів псалма „Господи, взиваю я”.
4.
Від „Слава, і нині” стихир на „Господи, взиваю я” до кінця прокімена.
5.
На „Сподоби, Господи”.
6.
На литійній молитві „Владико многомилостивий”, крім того, на ній
схиляємо голови так, як і на тихій молитві єктенії „Сповнім”.
7.
Від „Нині відпускаєш” до кінця вечірні”.
ЧИН ВЕЛИКОЇ
ВЕЧІРНІ БЕЗ ВСЕНІЧНОГО
Початок
„Ієрей бере епітрахиль, благословляє його та, поцілувавши хрест на
ньому, що вгорі, одягає на себе і виходить північними дверми перед зачинені св.
двері. Тут, вклонившись низько, починає, як звичайно: „Благословенний Бог наш”
та ін. Хори співають „Амінь”, а також відмовляють поперемінне вступні молитви,
тобто „Слава тобі, Боже наш, слава тобі”, „Царю небесний”, „Пресвята Тройце”, „Господи,
помилуй” (3), „Слава, і нині”, „Отче наш”. Ієрей: „Бо твоє є царство”. Хори: „Амінь”,
також „Господи, помилуй” (12), по 6 на кожний хор, „Слава, і нині”, „Прийдіте,
поклонімся” (3)”.
Примітки
„1. Якщо буде тільки один хор, тоді все
вищезгадане проказується поперемінне ієреєм і хором так, що після „амінь”
починає священик: „Слава тобі, Боже наш, слава тобі”.
2. Якщо будуть також і диякони, тоді і
вони, вийшовши з ієреєм зі святилища перед св. двері, стають там: один –
праворуч, а другий – ліворуч від нього, а той, що праворуч, проголошує: „Благослови,
владико” і ієрей починає: „Благословенний Бог наш”[xiii].
Головна частина
„Після цього, від передпочаткового псалма
до виголосу „Нехай буде влада царства твого” єктенії „Сповнім” беруться всі частини і робиться все так, як на
великій вечірні зі всенічним, тільки на цій вечірні, на „Господи, взиваю я”
стихир може бути не лише 10 чи 8 так, як на великій зі всенічним, але
також і 6.
Після виголосу ієрея, що перебуває при
престолі (разом з дияконами, якщо будуть) „Нехай буде влада царства твого”
співається стиховня, також „Нині відпускаєш”, трисвяте і все інше з „Отче наш”,
після чого ієрей: „Бо твоє є царство”. Хори співають тропарі в такий спосіб:
Якщо буде служба недільна, то співають тропар недільний рядового голосу, також
Слава: тропар рядового святого (місяцеслова) і на кінці І нині: богородичний,
один з недільних, за голосом тропаря рядового святого. Якщо не буде служби
недільної, але буде служба святого полієлейного, то береться тропар святого, Слава,
і нині: богородичний, з недільних, за голосом тропаря святого. В середині свята
(господнього чи богородичного) богородичні не беруться, а після тропаря святого
береться тропар свята”.
Закінчення
„Ієрей: „Премудрість!”.
Хор:
„Благослови”.
Ієрей: „Благословенний і препрославлений Христос
Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки
вічні”[xiv].
Хор:
„Амінь”, й одразу: „Утверди, Боже, католицьку віру на віки вічні”.
Ієрей:
„Пресвята Богородице, спаси нас”.
Хор:
„Чеснішу”.
Ієрей, вклоняючись низько св. таїнам: „Слава
тобі, Христе
Боже, надіє наша, слава тобі”.
Хор:
„Слава, і нині”, „Господи, помилуй” (3), „Господи,
благослови”[xv].
Ієрей відходить від престолу та, стоячи в
св. дверях обличчям до людей, виголошує відпуст, згадуючи в нім біжучу службу
(тобто ту, що випадає на той день, одну або й більше, стільки, скільки їх буде)”.
Примітки
1. „Якщо будуть диякони, то при кінці
тропарів виходять вони, кожний своїми дверми, перед св. двері і, вклонившись
низько св. таїнам, стають: один – праворуч, а другий – ліворуч св. дверей,
обличчям один проти одного; тоді перший диякон, що біля ікони Спасителя,
підносить трьома пальцями правиці орар до людей і виголошує: „Премудрість”;
другий, що біля ікони Богородиці: „Благослови”. Ієрей: „Благословенний” та ін.,
і перебуває там до кінця відпусту. Коли ієрей виголошує відпуст, обидва диякони
тримають орарі піднесеними трьома пальцями правиці, а наприкінці, вклонившись
всі разом св. таїнам, входять, кожний своїми дверми, до святилища і, зачинивши
разом з ієреєм св. двері і вклонившись всі троє разом св. таїнам, відходять до
захристії. Якщо буде тільки один диякон, то він сам виходить південними дверми
перед ікону Спасителя і виголошує: „Премудрість”, тримаючи під час цього і на
відпусті орар піднесеним так, як це зазначалось вгорі”.
2. „Не належить і на цій вечірні сидіти
тоді, коли приписано не сидіти і на вечірні зі всенічним, до того, ще й на
відпусті”.
ЧИН ПОВСЯКДЕННОЇ
ВЕЧІРНІ
Чинності під час усієї вечірні
„Нехай буде відомо, що на цій вечірні нема
входу, тому св. двері не відчиняються, ані диякони не служать, ані ієрей не
уживає фелон, а лише епітрахиль; кадить тільки на „Господи, взиваю я”. Виходить
ієрей перед св. двері в наступних випадках:
1. На початку так, як на великій вечірні.
2.
На всі єктенії (крім одної малої, яку, за місцевим звичаєм, відмовляє
потиху на своїм місці).
3.
На „Премудрість, прості”, і перебуває там до кінця виголосу „Будьмо
уважні! Мир всім!”, під час якого і мирствує, обернувшись до людей.
4. Наприкінці, на відпусті”.
Текст
„Від початку вечірні до стихир на „Господи,
взиваю я” все подібно, як на великій вечірні без всенічного; тільки тут,
замість 1-ої катизми („Блажен муж”), буде катизма рядова; якщо попереднього дня
було всенічне, то з огляду на всенічний труд, рядова катизма на такій вечірні
не береться; а тому, що колись, за уставом, всенічне було щонеділі, тому, за
тим самим уставом, на вечірні в неділю на понеділок катизми нема, хоча й нема
тепер щонеділі всенічного. Стихир на „Господи, взиваю я” буде не 10 і не 8, а
6, наприкінці яких не буде молитви Входу тому, що Входу нема. По закінченні
стихир: „Премудрість, прості”, „Світло тихе”, „Будьмо уважні. Мир всім.
Премудрість, будьмо уважні” і прокімен дня з часослова; читань не буде, нема
також на цім місці єктенії „Промовмо всі”, а одразу „Сподоби, Господи” і все
інше до кінця, як на великій вечірні без всенічного, тільки тут після тропаря
святого, тому що він неполієленний, не береться богородичний з недільних, але з
повсякденних відпустових, за голосом тропаря святого і за днем седмичним. Якщо
випаде два святих, тоді беруться: тропар першого святого, Слава: тропар
другого, І нині: богородичний відпустовий, за голосом тропаря другого святого;
в середині свята також і на цій вечірні не закінчуємо тропарів богородичним
відпустовим, але тропарем свята. До того, по закінченні тропарів, ієрей співає
єктенію „Помилуй нас, Боже” і творить середній відпуст, тобто виголошує: „Премудрість”,
а хор одразу: „Чеснішу” і все інше так, як на великій вечірні без всенічного.
На „Христос, істинний Бог наш” ієрей обертається до людей”.
Примітки
1. „В
саму неділю або в інше свято зі всенічним по парафіяльних церквах на провінції
залишається загальний звичай робити вхід.
2.
Не належить і на цій вечірні сидіти тоді, коли не дозволяється сидіти й
на великій вечірні без всенічного”.
ЧИН МАЛОЇ ВЕЧІРНІ
„Ця вечірня відправляється так, як і
повсякденна[xvi],
однак, без катизми і без єктеній, крім останньої „Помилуй нас, Боже”, яку
подають лише слов’янські устави, а грецькі не приписують. Стихир на „Господи, до
тебе” буде тільки 4. Відпуст, хоч може починатися від „Слава тобі, Христе Боже”,
але у нас виголошується також перед тим: „Премудрість” і „Чеснішу” так, як на
повсякденній вечірні”.
ПОВЕЧІР’Я
ЧИН МАЛОГО ПОВЕЧІР’Я
Текст
1. „Початок звичайний, тобто „Благословенний
Бог наш” та ін., „Слава тобі, Боже наш, слава тобі” і всі інші підготовчі
молитви до „Прийдіте, поклонімся” (3) включно саме так, як ми подали на великій
вечірні без всенічного”[xvii].
2. „Трипсалміє,
мале славослов’я і символ віри так, як у часослові”.
3. „Канон
богородичний октоїха, за голосом і днем тижня, без катавасій і без єктеній, має
він лише по 6-ій пісні „Господи, помилуй” (3), Слава, і нині: сідальний, а
інколи і кондак. [Для особистого вжитку в молитвослові подано один канон
богородичний октоїха, вівторка 8-го голосу, і в нім, по 3-ій пісні – сідальний,
а по 6-ій – кондак і ікос]”.
4. „По каноні – „Достойно”, трисвяте і все
інше з „Отче наш” і „Бо твоє є царство”„.
5. „Тропарі на різні випадки, тобто:
а) На п’ять перших будніх днів тижня,
починаючи від понеділка; б) на суботу; в) на неділю; г) на випадки свят і
святого полієлейного”.
„В п’ять перших днів тижня беруться
наступних шість тропарів, тобто спочатку храму, якщо він господній або
богородичний, після цього тропар дня седмичного; якщо храм не господній і не
богородичний, а святого, то спочатку тропар дня, а після нього храму; та інші
чотири тропарі, що подані в часослові, починаючи від „Боже Отців наших” з
подальшими трьома; ченці перед „Боже Отців наших” відмовляють ще й тропар св. Василієві.
В четвер тому, що служба – подвійна і має два тропарі, буде сім тропарів, а в
монастирях – вісім, з тропарем св.Василія[xviii].
На середу і п’ятницю тому, що тропар – господній, тобто „Чесного хреста”,
він в будь-якому разі бере перше місце, після нього – тропар храму”.
„На суботу, тобто в п’ятницю ввечері на
суботу, тропарів – три: спочатку дня, а далі Слава: кондак померлим, І нині:
кондак дня. Тому, що в суботу храмова служба має більше значення, ніж в інші
дні тижня, що випливає з того, що вона має на утрені канон, то задля цього попереджується
тропар дня тропарем храму, якщо він господній або богородичний, але не в
випадку, коли храм святого, тому що його пам’ять вже згадується в тропарі дня,
який присвячено всім святим”.
„На неділю, тобто з суботи ввечері на
неділю наші часослови подають тільки іпакой голосу неділі”.
„В випадку святкової служби (перед- і
посвяття господнього чи богородичного), а також й у випадку святого
полієлейного, відмовляється тільки кондак названої служби”.
6. „Після
тропарів – „Господи, помилуй” (40) і все інше, як подано в часослові”.
7. «Наприкінці
– відпуст, а після нього – поминання, як в часослові наприкінці повсякденної
північної (прошення, подані перед поминаннями, проказуються тільки по
монастирях). Замість цих поминань, відмовляємо сьогодні на самоті „Ослаби,
прости”».
Чинності
„Це повечір’я, якщо відправляється в
церкві, відправляється тільки в епітрахилі, при замкнених св. дверях. Ієрей
виходить перед св. двері на початку і залишається там до „Прийдіте, поклонімся”,
і знову виходить на „Ти, що повсякчас” і залишається там до кінця”.
„На відпусті цього повечір’я, як і на
відпусті кожного іншого богослужіння, якщо воно відправляється в церкві,
ієреєві належить обертатися до людей”.
ЧИН ВЕЛИКОГО
ПОВЕЧІР’Я БЕЗ ВСЕНІЧНОГО
«Чин цього повечір’я подається в часослові
або в молитвослові. А чинності ієрея на ньому такі:
а) Уживає тільки епітрахиль, спочатку
поблагословивши і поцілувавши хрест на ньому.
б)
Стоїть перед св. дверми: від початку звичайного до „Прийдіте, поклонімся”
(3) включно; на всіх молитвах, тобто на молитві св.Василія „Господи, Господи”;
на молитві Манасії „Господи Вседержителю”, на Василієвій „Владико Боже”; і від „Ти,
що повсякчас” до кінця повечір’я, включно з поминаннями. На стихах Ісаєвої
пісні „З нами Бог” і на молебних стихах „Пресвята Владичице” не мусить виходити
перед св. двері, ані відмовляти їх поперемінне з хором, якщо будуть два хори,
але тільки тоді, коли буде лише один хор.
в)
На молитві „Владико многомилостивий” (замість відпусту) не обертається
до людей.
г) Це повечір’я, як і мале, відправляється
при зачинених св. дверях».
Примітка
Це повечір’я відправляємо в понеділок,
вівторок, середу і четвер (і лише за уставом слов’янських тріодей, також і в п’ятницю),
в усі тижні Великої чотиридесятниці, у вівторок та четвер Сиропусної седмиці,
яка попереджає Чотиридесятницю, в понеділок і вівторок Страсної седмиці, що
наступає по Чотиридесятниці.
ЧИН ВЕЛИКОГО
ПОВЕЧІР’Я ЗІ ВСЕНІЧНИМ
„Від початку повечір’я до кінця славослов’я
(„Слава во вишніх Богу”) все береться так само, як на великому повечір’ї без
всенічного[xix], а
після славослов’я одразу литія і все інше за чином, як на вечірні зі всенічним.
Однак, після трисвятого, замість тропарів дня, поданих по трисвятому, що по „Пресвята
Владичице” береться тропар свята раз, а замість тропарів „Помилуй нас, Господи”,
поданих по Манасієвій молитві, береться кондак свята раз. На початку повечір’я
відчиняються св. двері і кадить ієрей лише в епітрахилі, а диякони, якщо
будуть, в дияконських стихарях (дальматиках) – все за чином, як на початку
вечірні зі всенічним; одразу після початку звичайного („Благословенний Бог наш”)
зачиняються св. двері, а відчиняються на початку литії й перебувають
відчиненими до початку утрені так, як і на вечірні зі всенічним”.
ПІВНІЧНА
„Північна має три види: повсякденної,
суботньої і недільної. Повсякденна і суботня мають один вид, хоч і різні
молитви, і чин їх приміщено в часо- і молитвослові. Чин недільної також
подається в часослові і молитвослові; однак, канон троїчний треба брати з октоїха
біжучого голосу тому, що канон, приміщений в часо- і молитвослові, якого кожна
з восьми пісень взята з одного з восьми голосів октоїха, відмовляється тільки
насамоті.
За уставом час північної – це сама північ;
але за теперішнім звичаєм відправляємо її ввечері перед, або вранці по півночі”.
Примітка
Про тропар
і кондак свята на
північній
Трапляються деякі випадки свят, в яких на
північній, замість трьох звичайних тропарів „Ось Жених” і двох інших, що по
першому трисвятому, береться тропар свята, а замість чотирьох тропарів „Пом’яни”
і трьох інших, що по другому трисвятому з молитвою „Пом’яни, Господи”, береться
кондак свята, залишаючи „Господи, помилуй” (12), поданих перед молитвою „Пом’яни”.
Випадки ці наступні:
В періоді
мінейному:
26 січня Собор Пресвятої Богородиці
1 січня (якщо
не буде всенічного)
7 січня Собор Предтечі
2 лютого Стрітення (якщо нема
всенічного)
В періоді
тріодному:
Субота Лазарева
Віддання Воскресіння
Понеділок П’ятидесятниці, тобто в неділю
на понеділок[xx].
ЧИН ВЕЛИКОЇ УТРЕНІ
зі всенічним і без
всенічного
Від початку до тропарів на „Бог Господь”
„Якщо буде всенічне, тоді велику утреню
починаємо одразу по великій вечірні в такий спосіб: ієрей, маючи на собі
епітрахиль і фелон і закінчивши вечірню словами: „Благословення Господнє на вас”,
обертається до престолу і, стоячи перед його східцями, виголошує: „Слава святій”.
Хор: „Амінь” і „Слава во вишніх Богу” (3) з малими поклонами, і „Господи, губи
мої відкрий” (2) без поклонів, а також шестипсалміє. Ієрей після „Господи, губи
мої відкрий”, зачинивши св. двері і вклонившись низько св. таїнам, скидає
фелон, виходить північними дверми перед св. двері і, знову вклонившись низько,
відмовляє там ранішні молитви[xxi].
Якщо нема всенічного, тоді утреня
співається вранці, окремо від вечірні, в такий спосіб: ієрей, взяв епітрахиль,
поблагословивши і поцілувавши її вгорі там, де має хрест, виходить північними дверми перед зачинені св. двері і виголошує,
низько вклоняючись: „Благословенний Бог наш”. Хор: „Амінь”, а також „Слава
тобі, Боже наш, слава тобі”, „Царю небесний”, трисвяте з „Отче наш”. Ієрей: „Бо
твоє є царство”. Хор: „Амінь”, „Господи, помилуй” (12), „Прийдіте, поклонімся”
(3). Ієрей, вклонившись низько, входить південними дверми до святилища і,
ставши і вклонившись низько перед східцями престолу, і прийнявши кадильницю, і
вклавши кадило, і поблагословивши його короткою молитвою, кадить довкола
престіл; після цього, вийшовши північними дверми і вклонившись низько, кадить
іконостас, хори і людей, згідно зі звичаєм. Хори відмовляють двопсалміє. По
закінченні трисвятого з „Отче наш” ієрей вертається і, ставши перед св. дверми,
і вклоняючись низько, і кадячи до престолу, виголошує: „Бо твоє є царство”;
відтак, увійшовши південними дверми до святилища і віддавши кадильницю, виходить
північними дверми перед іконостас і, вклонившись низько, по закінченні
тропарів, відмовляє єктенію за царя і по її виголосі: „Слава святій” та ін., як
на утрені зі всенічним, відмовляючи й інші молитви перед св. дверми.
„Після шестипсалмія ієрей співає єктенію „В
мирі Господеві помолімся” і, коли хори співають „Бог Господь” за голосом
тропаря того дня, співає стихи на „Бог Господь”; відтак, вклонившись, відходить
південними дверми на своє місце до святилища. Після цього співаються тропарі в
такий спосіб:
Тропарі на „Бог Господь”
„Якщо свято господнє або богородичне, то
тропар свята двічі, а також Слава, і нині: ще раз той самий.
Якщо служба недільна і святого з його
тропарем, то тропар недільний рядового голосу двічі, Слава: тропар святого раз,
а І нині: богородичний з недільних, за голосом тропаря святого.
Якщо служба недільна і двох святих з
власними тропарями, то тропар недільний рядового голосу раз, тропар першого
святого раз, Слава: тропар другого святого раз, І нині: богородичний з
недільних, за голосом наславника, тобто другого святого[xxii].
Якщо служба недільна і свята, і святого,
то тропар рядового голосу двічі, Слава: тропар святого раз, І нині: тропар
служби свята раз[xxiii].
Якщо служба святого в будні, то тропар
святого двічі, а також Слава, і нині: богородичний, за голосом тропаря святого,
або з недільних, якщо святий полієлейний, або відпустовий, якщо безполієлейний,
але тоді богородичний буде за голосом тропаря святого і за днем седмичним.
Якщо два святих безполієлейних, то тропар
першого святого двічі, Слава: другого раз, І нині: богородичний відпустовий, за
голосом другого святого і за днем седмичним.
Якщо в будні служба свята і святого, то
тропар служби свята двічі, Слава: тропар святого раз, І нині: ще раз тропар
свята 3.
Якщо в будні служба свята і двох святих з
власними тропарями, то тропар служби свята раз, тропар першого святого раз,
Слава: другого святого раз, а також І нині: тропар служби свята раз”[xxiv].
Від тропарів до степенних
„По тропарях читець читає катизму рядову,
подану за змістом в псалтирі (за теперішнім місцевим звичаєм, тільки кілька
стихів). Далі слідує мала єктенія з виголосом „Бо твоя є влада”, яку за
місцевим звичаєм відмовляє ієрей потиху, сидячи на своїм місці, а хор співає
відповіді її голосно; відтак слідує сідальний і Слава, і нині: його
богородичний.
Після цього – ще одна катизма рядова, з
нагоди неділі, або 17-а, що називається „Непорочні”, або 19-а, що називається „полієлей”
(„Багатомилостиве”), після якої йдуть тропарі „Ангельський хор” і мала єктенія
з виголосом „Бо благословиться” та іпакой рядового голосу; з нагоди свята
завжди береться 19-а катизма (полієлей), по якій ідуть „Величання” і мала
єктенія з виголосом „Бо святиться” і полієлейний сідальний[xxv].
Коли буде служба недільна і служба якогось полієлейного святого, тоді береться
тільки 19-а катизма і одразу „Величання”, а також „Ангельський хор” та мала
єктенія з виголосом „Бо благословиться”, іпакой голосу, потім всі три сідальні
святого, тобто перший і другий по разу, без богородичних, Слава: його
полієлейний сідальний раз, а І нині: його богородичний, тому що після першої і
другої катизм брались недільні сідальні, а сідальні святого там місця не мали.
Про полієлей нехай буде відомо, що він
співається в усі свята, що мають велику вечірню і велику утреню. З нагоди
неділі співається лише в неділі від віддання Ч.Хреста до передсвяття Різдва
Христового, виключаючи обидва, тобто від 22 вересня до 19 грудня, обидва
включно; і від віддання Богоявління (14 січня) виключно до Сиропусної неділі,
що попереджає Велику чотиридесятницю включно. В інші неділі цілого року
вживається катизма 17-а; з катизми 19-ої, тобто полієлея приписуються тільки
два перших псалми (134-й і 135-й); за теперішнім нашим звичаєм беруться лише
вибрані стихи, тобто з першого псалма співаємо чотири стихи, і з другого –
чотири; з першого стихи: 1, 2, 13 і 21; з другого: 1, 6, 12 і 26. І в середині,
і на кінці стихів додаються ще „алилуя”, потрібні для досконалого розвитку
приємного співу”.
Від степенних до канону
„По іпакої або по третім сідальнім, якщо
служба недільна, співаються степенна рядового голосу, всі три антифони (в
голосі восьмому – чотири); якщо буде служба свята, то тільки перший антифон
четвертого голосу[xxvi].
Степенна подається в октоїсі, в ряду кожного голосу, а також і в ірмологіоні,
покладена на музичні ноти.
Коли степенна добігає кінця, ієрей,
підвівшись, убирається у фелон, поблагословивши його перед тим і поцілувавши
його там, де має хрест (якщо відправляє утреню окремо від вечірні; якщо разом,
то достатньо ієреєві поблагословити і поцілувати фелон тоді, коли вбирається в
нього перший раз, за нашим звичаєм, на вході вечірні), іде перед східці
престолу і, вклонившись низько св. таїнам, обертається вправо до св. дверей,
відчиняє їх і, обернувшись так само півобертом до престолу, виголошує, по
відспіванні степенних: „Будьмо уважні. Мир всім”, обертаючись до людей і
благословляючи їх, „Премудрість, будьмо уважні”; і співається двічі прокімен.
Під час співу прокімена, ієрей, поклавши кадило до кадильниці і поблагословивши
його молитвою „Кадило тобі приносимо”, виголошує: „Бо ти святий сси, Боже наш”
та ін. і співається „Усе, що живе” тричі; ієрей, прийнявши кадильницю, кадить
престіл з чотирьох боків і, вклонившись низько св. таїнам і обернувшись вправо,
виходить середніми дверми перед іконостас, кадить нам ієні ікони, хори та
людей, за звичаєм, і, віддавши кадильницю, виголошує: „І щоб удостоїтися нам”,
підходить до престолу, розгортає Євангелію і, тримаючи її, прямує між двома
свічконосцями до св. дверей і виголошує від св. дверей обличчям до народу: „Мир
всім”, благословляючи людей хрестоподібне правицею: „Премудрість, прості” та
ін. На „Слава тобі, Господи, слава тобі” робить на собі знак хреста, схиливши
трохи голову і співає: „Будьмо уважні. У той час” або „Сказав
Господь” та ін. По відспіванні Євангелії, поцілувавши її там, де починалось
читання, і, на „Слава тобі,
Господи, слава тобі”
перехрестившись, схиливши голову, загортає Євангелію і, взявши її обидвома
руками, попереджуваний свічконосцями, виносить на тетрапод з лівого його боку,
тобто від ікони Богородиці і, поклавши на середині тетраподу, відходить з
правого його боку, від ікони Спасителя, через св. двері до святилища; люди
підходять цілувати Євангелію і, по відчитанні „Воскресіння Христове” і 50-го
псалма, і по відспіванні двох
тропарів і стихири з їхніми приспівами, виголошує перший член
єктенії „Спаси, Боже”, поданої на литії, і, по відспіванні „Господи, помилуй”
(12), додає виголос „Благодаттю і щедротами” (з 9-ої молитви на утрені) і,
зійшовши, зачиняє св. двері і, вклонившись низько св. таїнам, відходить, скидає
фелон, сідає на своїм місці, а хори співають канон. Якщо відправляється утреня
зі все-нічним, то ієрей тут не розбирається, ані не зачиняє св. дверей, а лише
по виголосі „Благодаттю і щедротами” бере хрест і, вийшовши св. дверми, стає з
правого боку тетраподу, тобто від ікони Спасителя, і, тримаючи лівицею посудину
з єлеєм[xxvii],
а правицею – мазак, помазує навхрест з олійнички, поблагословеної на вечірні,
чоло кожного, що, поцілувавши Євангелію, підходить на помазання, а ієрей каже до
кожного: „Христос посеред нас”, а помазанний відповідає: „І є,
і буде”. У великодньому часі
ієрей говорить: „Христос воскрес”, а помазаний відповідає: „Воістину воскрес”.
Помазавши всіх, вертається
до святилища св. дверми і, вклонившись низько і віддавши посудину з
мазаком, зачиняє св. двері; і знову вклонившись низько, відходить і, скинувши
фелон, сідає на своєму місці”.
Канон
„По виголосі „Благодаттю і щедротами”,
ієрей помазує, а хори співають канон. Якщо не було всенічного, тоді хори
співають канон, а ієрей не помазує.
Канон, не у Велику чотиридесятницю,
звичайно складається з восьми пісень, а в Чотиридесятницю – з дев’яти. Вісім
пісень канону, поза Чотиридесятницею, позначаються числами: 1-а, 3-а, 4-а, 5-а,
6-а, 7-а, 8-а і 9-а. Хоча канон і складається тільки з восьми пісень, то,
однак, його ірмоси числом сягають до 9-ої пісні; друга пісня не береться.
Причина цього полягає в тому, що число ірмосів інше, ніж число пісень Св.
Письма, зміст яких містять у собі вони в скороченім вигляді. Однак тому, що
зміст другої пісні Св. Письма відповідає лише часу пісному, ірмоси канону, крім
канону великопісного, не включають цю пісню, а тільки вісім вищезгаданих, без
другої.
Таких канонів на утрені, великій чи малій,
може бути або один, або два, або три, або чотири. Один або два (звичайно два)
бувають на свята господні і богородичні, чи будуть два канони, чи тільки один,
тропарі їх беруться разом на 12, крім ірмосів, а ірмоси по два рази. В інших
випадках належить розрізняти: бо може бути служба святого в середині свята,
тобто в перед- або в посвяття свята господнього чи богородичного, або може
випасти служба святого поза святом, то або сама, або зі службою октоїховою. В
першому випадку тропарі кожної пісні беруться на 12 разом з ірмосом першого
канону, ірмоси інших канонів не беруться; бо хоч і подаються на початку їхніх
пісень, але служать вони тільки за зразок, або за вид співу наступаючим їх
тропарям. Тільки, якщо два святі зі своїми службами випаде в середині свята,
тоді тропарі кожної пісні беруться на 14, разом з ірмосом першого канону[xxviii].
В другім випадку тропарі кожної пісні беруться на 14, разом з ірмосом першого:
один ірмос і 13 тропарів[xxix].
По закінченні останнього
тропаря кожної пісні співається катавасія рядова[xxx],
якщо подається ірмос якогось з канонів свят господніх чи богородичних, або
загальний ірмос богородичної служби 4-го голосу „Відкрию уста мої”. Ці ірмоси
вищезгаданих свят вживаються не тільки на великих утренях в сам день свят, але
і на всіх великих утренях протягом цілого року в межах, означених уставом.
Приспіви до пісень канону тепер не
беруться з пісень, приміщених на кінці псалтиря (бо їх обмежуємо до пісних днів
Великої чотиридесятниці), тільки вживаються таким чином:
1.
Якщо канон свята господнього, мовимо: „Слава, Господи, святому Переображенню
(або Різдву, або іншому, залежить від свята) твоєму”. В хреснім каноні: „Слава,
Господи, хресту твоєму і розп’яттю”[xxxi].
На каноні воскресному в неділі: „Слава, Господи, святому Воскресінню твоєму”. У
воскреснім і хреснім: „Слава, Господи хресту і Воскресінню твоєму”. В каноні
великоднім: „Христос воскрес із мертвих”. В каноні троїчнім: „Пресвята Тройце,
Боже наш, слава тобі”. В каноні Зіслання Святого Духа і в каноні всіх інших
служб господніх, свят і покаянних: „Слава тобі, Боже наш, слава тобі”.
2. Якщо канон служби богородичної: „Пресвята
Богородице, спаси нас”.
3.
Якщо канон служби святого, тоді називається його чин, як указано в
місяцеслові, ім’я і додається: „Моли Бога за нас”. Напр.: „Святий
священномученику Йосафате, моли Бога за нас”. У свято всіх святих: „Всі святі,
моліть Бога за нас”.
4.
В каноні за померлих: „Упокой, Господи, душу померлого раба твого” або в
множині: „Душі померлих рабів твоїх”.
Тому що канонів на утрені звичайно буває
кілька, кожна пісня яких закінчується богородичним, до богородичних всіх
канонів, крім останнього, додаємо вищезгаданий приспів богородичний: „Пресвята Богородице, спаси нас”,
а перед богородичним останнього – додаємо „І нині”, перед останнім же тропарем
останнього канону додаємо „Слава”, незалежно, чи то буде богородичний, чи який
небудь інший.
В каноні мішаному, тобто такому, одні
тропарі якого будуть одного роду святих, а інші – іншого, як це буває в
седмичній службі октоїха, перед кожним тропарем додається стих, відповідно до
його чину або змісту.
Перед ірмосами не додаємо нічого, але якщо
буде одна служба свята господнього або богородичного, тоді на 9-ій пісні,
замість загальних приспівів, співаємо приспіви притаманні (подані на 9-ій пісні
канону свята) до всіх її тропарів, в тому числі до передостаннього і
останнього, замість „Слава, і нині”, а також до її ірмосів і катавасії.
Хоч тепер пісень Святого Письма, поданих
на кінці псалтиря, виключаючи Чотиридесятницю, не вживаємо, однак, дещо і від
них лишаємо, тобто на 8-ій пісні, замість Слава – приспів „Благословім Отця і
Сина, і Святого Духа, Господа”, і приспів до катавасії 8-ої пісні: „Хвалім,
благословім, поклоняймося Господеві, оспівуючи і величаючи його по всі віки”,
що співається за голосом катавасії; також і пісню Богородиці „Величає” перед
ірмосом 9-ої пісні канону, яку беремо і в часі Чотиридесятниці, і поза нею, за
винятком свят господніх і богородичних, в які, за стародавніми уставами, брати
не належить.
Перед піснею Богородиці диякон, або
замість нього ієрей виголошує: „Богородицю і Матір Світла піснями звеличаймо”,
що у нас уживається також і у вищезгадані великі свята, коли замість „Величає”,
співається ірмос пісні[xxxii].
Устав наказує дияконові або ієреєві під час пісні Богородиці кадити св.
престіл, іконостас і інше, як на початку.
Після 3-ої, 6-ої і 9-ої пісні канону,
одразу по катавасії, береться (за зразком, поданим по першій катизмі утрені)
мала єктенія, кожна з власним виголосом, а після єктенії на 3-ій пісні
співається ще й сідальний, на 6-ій – кондак і ікос, а на 9-ій – читається
світильний. І кондак, і ікос беруться по разу, сідальний у свята господні і
богородичні – двічі, тобто один раз – просто сідальний, а другий раз – з
приспівом Слава, і нині. А світильний на свята господні і богородичні береться
тричі, тобто два рази – просто, а третій раз – з приспівом Слава, і нині. У
свято святого полієлейного або безполієлейного, що відзначається, за слов’янським
уставом, на 6, сідальний і його світильний беруться двічі[xxxiii],
відтак І нині: його богородичний.
Якщо святий має два сідальних або
світильних, то беруться вони по разу, тобто перший – просто, другий – з
приспівом Слава, відтак І нині: його богородичний[xxxiv].
Коли збігаються кілька служб, кожна зі своїм власним сідальним, кондаком-ікосом
і світильним, тоді вони беруться один за одним, за порядком служб; однак,
кондак-ікос першої служби береться на 6-ій пісні на своїм місці, а кондак-ікос
другої, за слов’янськими уставами[xxxv],
переноситься на 3-ю пісню й іде безпосередньо перед сідальним. Послідовність
сідальних і світильних в середині свята господнього і богородичного
закінчується сідальним або світильним свята.
Після катавасії 9-ої пісні, за слов’янським
уставом, береться „Достойно”, якщо не неділя. Якщо неділя, „Достойно” не
береться, однак тоді, між малою єктенією і світильним (ексапостолярієм) співаємо,
за голосом прокімена Літургії, тропарець „Свят Господь Бог наш” (3)”[xxxvi].
Від „Хваліте” до кінця
„По відчитанні (голосному) світильного
слідує хвалитне трипсалміє; його перші два стихи співаються за голосом перших
стихир, які співатимуться на кінці того самого трипсалмія з його останніми
стихами так, як співаються стихири на „Господи, взиваю я”. До 1-го і 2-го
стихів цього псалма („Хваліте”) додаються певні слова, як подається далі:
Стих 1. „Усе, що живе, нехай хвалить
Господа: Хваліте Господа з неба, хваліте його на висотах, бо тобі належить
пісня, о Боже”[xxxvii].
Стих 2. „Хваліте його всі ангели його,
хваліте його всі воїнства небесні, бо тобі належить пісня, о Боже” ‘.
І далі за чином читаються інші стихи, доки
не дійдемо до чотирьох або шістьох останніх, що мають приспівуватись до
чотирьох або шістьох стихир. У свята господні, богородичні і полієлейних святих
стихир звичайно буває чотири, крім останніх двох або одної, що співаються на „Слава,
і нині”. Може бути і вісім хвалитних стихир, як це буває в неділі, або в свята
господні, богородичні і святих, якщо випадуть у неділю; однак, приспівів з
хвалитних псалмів потрібно тільки шість, тому що до двох останніх стихир
додаються осібні приспіви, подані при стихирах на стиховні вечірні.
У свята господні і богородичні на Слава, і
нині буває тільки одна стихира, у свята полієлейних святих: одна – на Слава і
друга (богородичний) – на І нині; в неділі: на Слава – рядова євангельська
стихира, одна з одинадцяти, а на І нині – богородичний часослова „Преблагословенна”.
Під час співу наславника хвалитних стихир
ієрей убирається у фелон і, прийшовши перед східці престолу і вклонившись
низько, відчиняє св. двері і, обернувшись в бік престолу, стоїть там. По
закінченні стихир виголошує: „Слава тобі, що світло нам показав”. Співаються
велике славослов’я і трисвяте з малими поклонами. Ієрей стоїть перед східцями
престолу і творить поклони на трисвятому. На кінці трисвятого ієрей вклоняється
низько, виходить св. дверми до тетраподу від його лівого боку, тобто від ікони
богородиці і, взявши Євангелію і поцілувавши її, відходить другим боком
тетраподу, так само св. дверми, кладе її на престолі і стоїть там до кінця
утрені. В цей час, по закінченні трисвятого співаються тропарі в такий спосіб:
Якщо служба лише свята господнього або богородичного,
співається один тропар свята.
Якщо служба лише полієлейного святого,
співається його тропар, а також „Слава, і нині”: богородичний з недільних, за
голосом тропаря святого.
Якщо полієлейного святого в середині свята
господнього або богородичного, тоді не беремо богородичних, але після тропаря
співаємо на „Слава, і нині” тропар свята.
Якщо воскресна служба в неділю, тоді
співаємо тільки тропар воскресний, один з двох приміщених у часослові, без
богородичного; перший – „Сьогодні спасіння світу”, коли голос непарний, тобто
1-й, 3-й, 5-й і 7-й; а другий – „Воскресиш із гробу”, коли голос парний, тобто
2-й, 4-й, 6-й і 8-й.
По закінченні тропарів ієрей співає дві
єктенії, а саме „Помилуй нас, Боже” і „Сповнім”, з мирствуванням, як подано на
вечірні, а також відпуст, за зразком, поданим на великій вечірні без литії.
Коли хори почнуть 1-й час від „Прийдіте, поклонімся” з поклонами поперемінне,
тоді і ієрей, поклонившись двічі з першим хором, зачиняє св. двері, вклонившись
низько в бік престолу, виходить до захристії і, скинувши фелон, сідає на своїм
місці позаду престолу”.
УСТАВ ДИЯКОНАМ
„Диякони, якщо будуть, починають діяти від
прокімена, хоча не забороняється їм діяти і від початку утрені та співати
єктенії. На прокімені виголошують все так, як і на прокімені вечірні; самі
кадять, але Євангелію нехай не наважуються читати. Перший диякон виголошує: „Господеві
помолімся”, другий: „І щоб сподобитися нам”; перший: „Премудрість, прості,
вислухаймо святого Євангелія”, ієрей: „Від (ім’я) святого Євангелія читання”.
Другий диякон: „Будьмо уважні”, а ієрей читає Євангелію. Також перший диякон: „Спаси,
Боже” та ін. На відпусті утрені чинять і відмовляють все так, як було зазначено
для відпусту великої вечірні без всенічного”.
Примітка про
сидження і стояння
„На цій утрені не належить сидіти, але
стояти:
• на самому її початку;
•
на „Бог Господь” і на наступних тропарях;
•
на „Величання” і на „Ангельський хор”; від прокімена до канону;
• на пісні Богородиці;
• на
перших двох стихах хвалитних псалмів;
• від
Слава, і нині хвалитних стихир до „Помилуй нас, Боже”;
•
на відпусті”.
ЧИН
ПОВСЯКДЕННОЇ УТРЕНІ
„Від початку утрені до другого сідального
включно все відбувається так, як на великій утрені без всенічного, за винятком
кадження на початку, яке в уставі приписується, однак, згідно з багатолітнім
нашим звичаєм, не практикується[xxxviii].
Після другого (або ще й третього)[xxxix]
сідального береться псалом 50-й і одразу канон так, як подано на великій
утрені, крім катавасії, яка не буде рядовою, ані по кожній пісні, а лише по
3-ій, 6-ій, 8-ій і 9-ій – ірмос останнього канону. На його 9-ій пісні, тобто на
„Величає” ієрей кадить так, як і на великій утрені. Після канону – „Достойно”;
після світильного – хвалитне трипсалміє, просто, без співу і без додавання до
перших двох стихів слів: „Усе, що живе” і „Тобі належить”; після Слава, і нині
звичайно читається мале славослов’я, перед яким ієрей, вийшовши перед св. двері
промовляє в Чотиридесятницю: „Тобі належить слава” і виголошує: „Слава тобі, що
світло нам показав”. Поза Чотиридесятницею, не промовляє „Тобі належить слава”,
а одразу виголошує: „Слава тобі, що світло нам показав” і тоді хори читають
славослов’я. Ієрей стоїть там до закінчення єктенії „Сповнім”, що слідує по
славослов’ї, на ній і мирствує, як і на вечірні. Після „Сповнім” відходить
ієрей на своє місце, вклонившись низько. Співається стиховня, а після неї – „Добре
воно”, трисвяте та інше з „Отче наш”. Після цього ієрей виголошує, стоячи на
своєму місці: „Бо твоє є царство”, також співається тропар святого і Слава, і
нині: богородичний відпустовий, за голосом тропаря святого і за днем тижня. В
перед- і посвяття богородичний не береться, а замість нього співається тропар
свята[xl].
Коли закінчується цей тропар, ієрей виходить перед св. двері і співає єктенію „Помилуй
нас, Боже” і після її виголосу мовить: „Премудрість”, хор відповідає: „Благослови”,
ієрей співає: „Нехай буде благословенний і препрославлений ... на віки вічні”,
хор: „Амінь” і одразу: „Прийдіте, поклонімся” з малими поклонами. Ієрей після
останнього низького поклону відходить на своє місце і починається 1-й час”.
Примітка про святого
безполієлейного з великим славослов’ям
„Якщо колись святому безполієлейному буде
приписано велике славослов’я, тоді будуть і чотири його хвалитні стихири, і в
цьому випадку, почавши від канону[xli]
до кінця утрені все відбувається так, як на великій утрені”.
ЧИН ЗВИЧАЙНИХ
ЧАСІВ
„Чин цих часів подано в часо- або
молитвослові. Змінні частини такі: тропарі, кондаки і поминання біжучої служби
на відпусті.
Про тропарі і кондаки нехай буде відомо:
1. Якщо на часах буде тільки один тропар,
тоді він береться з приспівом „Слава”, потім – богородичний часів з приспівом „І
нині”. Якщо буде два тропарі і два кондаки, тоді перший тропар береться просто,
без приспіву, після – другий з приспівом „Слава”, і на кінці – „І нині” і
богородичний часу. Кондаки беруться поперемінне, тобто на 1-му і 6-му – один, а
на 3-му і 9-му – другий.
2. На одному часі не може бути більше, ніж
два тропарі й один кондак. Якщо ж в уставі буде подано більше, ніж два тропарі
і більше, ніж один кондак, тоді вони беруться поперемінне, тобто: на 1-му і 6-му часі – тропар першої служби,
відтак Слава: тропар другої служби; на 3-му і 9-му – тропар першої служби, а
після – Слава: тропар третьої служби. Кондаки, якщо буде їх два, беруться: один
– на 1-му і 6-му часі, а другий – на 3-му і 9-му; якщо ж буде їх три, тоді на
1-му – перший, на 3-му – другий, на 6-му – третій, а на 9-му – знову перший”.
3. „В
давніших місяцесловах, за якими йдуть і наші мінеї, подаються тропарі і кондаки
не кожному святому, але в ближчих часах знаходимо їх поданими в наших
часословах. Тому не треба дивуватись, якщо відносно вживання тропарів на часах
устави в чомусь не збігатимуться з мінеєю і нашим часо- або молитвословом. Бо
коли святий мав тропар і кондак, згідно зі стародавнім уставом, брались вони на
всіх часах; а за уставом наших часо- і молитвословів, щоб не повторювати на
всіх часах у всі дні один і той самий тропар і кондак, для певної розмаїтости
на 1-му часі – тропар і кондак дня тижня, на 3-му і 9-му – святого, а на 6-му –
храму.
Вищесказане стосується тропарів і кондаків
повсякденних; в неділі бо належить брати тропар недільний біжучого голосу на
кожнім часі таким чином: на 1-му – тропар недільний один, на 3-му і 9-му –
тропар недільний, відтак Слава: тропар святому; на 6-му – тропар недільний і
Слава: тропар храму; кондаки – поперемінне, тобто на 1-му – недільний, на 3-му –
святому, на 6-му – храму і на 9-му – знову недільний. Подібно і в перед- і
посвяття господні і богородичні, як і для святих полієлейних, беруться їхні
тропарі на кожнім часі, а тропар храму не береться.
Про поминання, що має місце на відпусті
часів, нехай буде відомо, що належить поминати біжучі служби і стільки, скільки
їх буде. Коли бо збігаються дві, а чи й три служби, належить поминати їх всі,
одну за одною. Якщо, наприклад, збігаються служба недільна і посвяття Успіння Пресвятої
Богородиці та якогось святого, тоді треба поминати всі, виголошуючи: „Христос,
що воскрес із мертвих, істинний Бог наш, молитвами Пречистої своєї Матері, що
її Успіння відзначаємо і св. мученика (ім’я), пам’ять якого сьогодні вшановуємо”
та ін.”.
На цьому місці закінчується текст Львівського Синоду
ПРО ВЕЧІРНЮ З
ЛІТУРГІЄЮ
На вечірні, що співається з Літургією буде вхід і,
після прокімена – читання; і тоді не буде ані цілої вечірні, ані цілої
Літургії. Від вечірні відпадає її остання частина, тобто від єктенії „Промовмо
всі” до її кінця; від Літургії, в свою чергу, відпадає її початкова частина,
тобто від початку до трисвятого. Таким чином вечірня зливається з Літургією
якби в один чин богослужіння, а сполучувальною ланкою вечірні з Літургією на
повній Літургії буде мала єктенія з виголосом трисвятого, від якого починається
Літургія; а на Літургії Напередосвячених цією ланкою буде „Нехай стане”, яку,
за нашим звичаєм, співає ієрей при чотирьох боках св. трапези; після неї одразу
слідує єктенія „Промовмо всі”, перед нею, в випадку полієлейного святого,
будуть його апостол і євангелія, а в перші три дні Страсної седмиці – євангелія
дня.
[i] Витяг з додатку XXXI.
[ii] Нехай буде відомо, що
Синод подає устав лише цієї, 1-ої, частини. Устави інших чотирьох частин
подаються за богослужбовими книгами слов’янськими і грецькими, а також за
звичаями наших церков.
[iii] Устав Літургії не
подається, бо його докладно подано в нововиданих служебниках.
[iv] Грецькі євхологіони і
слов’янські мінеї (25 грудня на всенічнім з великим повечір’ям) приписують
також і фелон; устав наших служебників і московські типики приписують тільки
епітрахиль. Також і Грецький типик вперше згадує про фелон на Вході,
приписуючи: Και ειςελΰοντες (ієрей і диякон) αλασσουσιν την ιερατικην στολην εν
τω διακονικό. (Καιφ. β) /І, увійшовши, вбираються у священні ризи (розділ 2)/.
[v] Так само і в чині
богослужіння, що видав єп. Ціхановський для вжитку клиру своєї Холмської
єпархії, цей виголос приписано одному
з дияконів; в
Грецькому евхологіоні —
читцеві τω Αναγνώστη або Ευταξιω /церемонієрові/; в Грецькому типику — служачому клирикові, що запалює
свічки Κανδηλαπτη (Sacristæ).
[vi] Це Грецький типик приписує ієреєві, і це
вочевидь, бо за його уставом, від початку служить не диякон, а сам ієрей.
[vii] Грецький типик
наказує дияконові поминати
служіння від єктенії „В мирі
Господеві помолімся”, однак, грецькі евхологіони не забороняють йому служити
від початку: Ει μη φορεση ο διάκονος εις την αρχήν του Εσπερινού, ενδύεται ψαλλομενου
του γ αντίφωνου του ψαλτηρίου, ει εστίν Στιχολογια; ει δε μη, του Προοιμιακου
ψαλλομενου /Якщо диякон не був би убраний з початку вечірні, нехай вбирається
під час співу передпочаткового псалма/. Наші служебники приписують дияконові
починати служіння вже від початку вечірні, але кадити приписують самому
ієреєві; Синод ухвалює теперішній звичай кадити двом дияконам. Те, як дехто
говорить, що не належить на богослужіннях служити двом дияконам, але лише
одному, бо устави згадують тільки одного, Синод не приймає, і слушно. А так, як
нема нічого проти нашого обряду, коли кілька ієреїв соборно служать, хоча
устави згадують тільки одного ієрея, то
й ніщо не перешкоджає служінню кількох дияконів.
[viii] Грецький типик наказує
ієреєві перед „Слава святій” творити кадильницею перед св. трапезою тричі знак
хреста, а евхологіон — співати „Слава святій”, кадячи св. трапезу.
[ix] В Грецькому Ευχολογ.
/евхологіоні/, в чині вечірні, подається: Και φησιν (ο διάκονος): Ευλογησον
Δέσποτα το ΰυμιαμα. Και ο Ιερεύς ευλογεί αυτό λέγων: Ευλογητος ο θεός ημών,
πάντοτε /І виголошує (диякон): „Благослови, владико, кадило”. І священик
благословляє, кажучи: „Благословенний Бог наш, повсякчас”/ і на наступних
кадженнях не згадується молитва „Кадило тобі приносимо”, а тільки на початку. Тому,
належить дотримуватись цього правила і на Літургії, вживаючи цю молитву лише
раз, на початку.
[x] Грецький Ευχολογιον
/евхологіон/ приписує кадити тільки св. трапезу.
[xi] В деяких парафіях ще прихиляють коліна і голови до землі так, як
це подано в Грецькому типику, в якому: Και ημών κλιναντων, και επί γης
κεκυφωτων, (Καιφ. β) /І нас, що схилились і до землі прихилились (розділ 2)/.
[xii] Тому, що жодний устав
(свідчить Синод) не приписує тут кадження у храмі, буде краще, якщо диякони
кадитимуть з місця литії, коли туди прийдуть. А так, як це ліпше, тому і
примістили ми такий устав в тексті, а гірший дотеперішній місцевий звичай
кадити і св. трапезу, і намісні ікони так, як на „Господи, взиваю я”, ми
цілковито відкинули, хоч і про нього згадує Синод. Однак, якщо в притворі
будуть і ікони, належить спочатку кадити їх, бо так наказують і давні типики
[xiii] Виголошувати в цьому
місці „Благослови, владико” наказує дияконові і Грецький Διακονικον
/дияконікон/. Те саме приписує і мінея на великім повечір’ї Різдва Христового і
Богоявління.
[xiv] Грецький Ευχολογ.
/евхологіон/. Так само і Почаївська тріодь на утрені Неділі Воскресіння.
[xv] Дехто з наших вважає, що
тут не належить казати „Господи, благослови”, а лише „Благослови”, тому, що тут
не проситься благословення від Господа, але від ієрея. Але цього достеменно не знаємо,
бо в інших уставах, а саме в московських типиках і часословах в чині вечірні, а
в грецьких часословах на повсякденній північній слова „Господи” нема; однак, у
наших часословах (наприкінці утрені) і в Церковному Оці, і в грецьких
евхологіонах в чині вечірні це слово подається. Ось слова Римського
евхологіона: „О ιερεύς ησυχως: Δόξα σοι ο θεός, η ελπις ημών, δόξα σοι; και
λεγουσιν οι Αδελφοί: Δόξα, και νυν, Κύριε ευλογησον /Священик потиху: „Слава
тобі, Боже, надіє наша, слава тобі”. А браття кажуть: „Слава, і нині”,
„Господи, благослови”/”. Отже, і перше, і друге — добре, можна бо і в Господа
Бога просити благословення на закінчення богослужіння так, як проситься і на
вечірні зі всенічним, на початку якої диякон, або сам ієрей, виголошує: Κύριε
ευλογησον /”Господи, благослови”/.
[xvi] (подібно до
повсякденної).
[xvii] Все це подає і Грецький
часослов. Перемиський молитвослов не слушно не подає їх; не слушно й наші
часослови починають їх від трисвятого, не приписуючи „Слава тобі, Боже наш,
слава тобі” і „Царю небесний”.
[xviii] Однак, краще подається
в грецьких часословах — тільки один тропар, тобто рядового святого, або чотири
вищезгадані: „Боже Отців наших” з трьома іншими, без різниці дня. В грецьких
місяцесловах святий не завжди має тропар і, коли не має, то беруться загальні
тропарі — „Боже Отців наших”; коли має, то святому. У нас тому, що рядовий
святий в місяцеслові завжди має тропар, то, якщо б він брався завжди, зайвими
були б тропарі „Боже Отців наших”; щоб не були вони зайвими, беруться вони
щодня, а святим — лише полієлейним. Тропар дня і храму подано тільки в
слов’янських уставах.
[xix] Після „Благословенний
Бог наш” буде й „Слава тобі, Боже наш, слава тобі”, „Царю небесний”, трисвяте
та ін. до „Прийдіте, поклонімся”, як подає мінея 25 грудня.
[xx] До вищезгаданих випадків,
які подають грецькі і слов’янські устави, Московський октоїх 1782 року додає ще
й інші господні і богородичні свята, подаючи на північній в сам день свята, на
перший день посвяття, тропар і кондак свята; однак, ми цього нового уставу не
маємо.
[xxi] Шестипсалміє поділяють
на дві частини „Слава, і нині”, „алилуя” (3), „Слава тобі, Боже” (3), „Господи,
помилуй” (3), „Слава, і нині”; і тоді устави приписують ієреєві відмовляти з не
накритою головою ранішні молитви перед св. дверми; однак тому, що тепер
шестипсалміє відмовляється без перерви, ієрей починає проказувати молитви вже
на початку шестипсалмія. Тому і кадження, що приписувалось в попередніх уставах
на першому трипсалмії, у нас нема, і вже віддавна, бо вже не згадується про
нього в Почаївському служебнику.
[xxii] Напр., св. Івана
Богослова, якщо випадає в неділю свв. Отців.
3 Напр., мінея 9 або 11 вересня.
[xxiii] Напр., в неділю по
Різдві.
[xxiv] Напр., мінея 29 грудня.
[xxv] В Грецькому евхологіоні
подається тільки один виголос Οτι ευλογητοα /”Бо благословиться”/, той самий і
на неділі, і на свята; греки не мають тут „Величань”, бо вони — винахід
слов’ян.
[xxvi] Коли мусить бути
співаним перший антифон 4-го голосу, не належить долучати до нього третій
тропар другого антифону, як це деякі роблять, але достатньо співати лише перший
антифон з приспівом Слава, і нині до його третього тропаря.
[xxvii] Так подано в
Латинському збірнику, затвердженому в Римі. Однак руський текст приписує
ієреєві тримати в руці хрест, призначений для цілування; якщо хтось хоче так
робити, то посудину з єлеєм нехай тримає хтось інший.
[xxviii] Напр. Μηναιον/мінея/
11, 15, 16, 17, 18 вересня.
[xxix] Тому що відносно
тропарів канону текст Синоду дещо нечіткий, тому, дотримуючись в цілому
сутности, подали його тут спрощеним.
[xxx] На великій утрені.
[xxxi] Почаївський Октоїх,
голос 4, середа.
[xxxii] Так само і в
Церковному Оці, в 2-му розділі: „Але відмовляємо його ірмос, який високим
голосом починає ієрей у святилищі; тут мають звичай, щоб ієрей, замість ірмоса,
виголошував: „Богородицю в піснях звеличаймо”. Устав грецьких евхологіонів на
свята приписує дияконові співати початок ірмоса: Ψάλλει ο διάκονος μεγαλοφωνως:
„Την θεοτοκον και μητέρα του φωτός εν υμνοις μεγαλυνωμεν”, και στιχολογειται η
Τιμιότερα; ει δε μη, ψάλλει την αρχήν του ειρμού της І5. της εορτής /Диякон
вельми голосно співає: „Богородицю і Матір Світла піснями звеличаймо”, і
стихословиться (читається, або співається) „Чеснішу”; якщо ні, то співає
початок ірмоса 9-ої пісні свята/. В чині утрені.
[xxxiii] Напр. 11 і 17 січня.
[xxxiv] Напр. 6 грудня та 25 і
30 січня.
[xxxv] Інколи і за грецькими.
7 і 8 лютого.
[xxxvi] Так само подає і
Грецький ірмологіон: Ει μεν ουκ εστί Κυριακή, μετά τον Ειρμον το Αξιον εστίν;
ει δε Κυριακή, μετά την Καταβασιαν συνακτη, το Αγιος Κύριος ο θεός ημών /Якщо
не неділя, то по ірмосі — „Достойно”; а якщо неділя, то по катавасії — мала
єктенія „Свят Господь Бог наш”/. Вид. Пропаг. 1876.
Щодо тропарця „Свят Господь Бог наш”, то ані давні
грецькі типики, ані евхологіони не наказують брати його тричі, ані не наводять
його стихів. Однак, слов’янські устави і новий Царгородський типик наказують
брати його тричі; щодо стихів — не збігаються. Наш служебник і новий
Царгородський типик подають тільки один стих; наш: „Вознесіть Господа Бога
нашого і поклоняйтеся підніжжю ніг його, бо він святий” (5-й стих 98-го псалма,
з останнього стиха якого взято цей тропарець). Царгородський: Υψουτε Κυριον τον
θεον ημών /Вознесіть Господа Бога нашого/. Церковне Око і за ним московські
типики подають два стихи, а саме: 1. „Бо свят Господь Бог наш”; 2. „Над всіма
людьми Бог наш”. На нашу думку, якщо тропарець має братися тричі, то одного
лише стиха не досить; можна тому стих „Вознесіть” поділити на дві частини, з
яких друга починалася б від: „І поклоняйтеся підніжжю” та ін.
[xxxvii] В грецьких часословах
поданий додаток стосується лише першого стиха.
[xxxviii] Бо і Почаївський
служебник 1744 року подає тут кадження тільки „якщо неділя або свято”.
[xxxix] Нехай буде відомо, що
крім Великої чотиридесятниці існують ще два інших переділи, в яких устав мінеї
на 21 вересня приписує ще й 3-ій сідальний з малою єктенією і катизмою перед
ним. Перший переділ триває від віддання свята Ч.Хреста, яке випадає 21 вересня,
до передсвяття Різдва Христового, що випадає 20 грудня виключно. Другий триває
від віддання свята Богоявління до Сиропусної неділі виключно, тобто в цих двох
переділах, в яких на недільних утренях подається полієлей. Одначе,
в змісті нашого псалтиря три сідальних і три катизми подаються тільки у
Велику чотиридесятницю, так їх і вживаємо.
[xl] Тобто береться тропар
святого, а потім — Слава, і нині: тропар свята; якщо два святих, то тропар
першого святого, Слава: другого, І нині: свята.
[xli] Інколи включно, як 23 жовтня і 25 липня;
інколи виключно, тобто почавши від хвалитних (Почаївський трефологіон 12
листопада і 4 грудня, Грецька мінея 23 вересня). В першому випадку катавасія
буде рядова після кожної пісні, в другому — ірмос останнього канону після 3-ої,
6-ої, 8-ої і 9-ої.
Немає коментарів:
Дописати коментар