неділя, 29 липня 2018 р.

Sonderpreis der Stephanus-Stiftung für verfolgte Christen für Prof. DDr. P. Samir Khalil Samir S.J.


Stephanus-Preis 2018
Sonderpreis der Stephanus-Stiftung für verfolgte Christen
für Prof. DDr. P. Samir Khalil Samir S.J.

Laudatio
Werte Festversammlung, hochgeehrter Herr Prof. DDr., lieber P. Samir!
Eine Laudatio hat eine doppelte Aufgabe: Sie soll Information über eine auszuzeichnende Persönlichkeit geben und gleichzeitig eine Begründung ihrer Würdigkeit für diesen Preis sein.
Gerne und dankbar habe ich diese Aufgabe des Laudators für Prof. DDr. P. Samir Khalil Samir S.J. angenommen: Er ist Jesuit, Priester, Theologe, Orientalist, Islamwissenschaftler, Professor, Päpstlicher Konsultor, gefragter Referent und Konferenzteilnehmer, Dialogpartner, Berater etc. und auch mein verehrter Lehrer.
Sein Lebensweg und sein Lebenswerk werden uns seine Würdigkeit für diesen Preis aufzeigen und unsere dankbare Hochachtung vor unserem Preisträger bewirken.

Stationen seines Lebensweges
Samir Khalil Samir wurde am 10. Januar 1938 in Kairo geboren, er wuchs in der Nähe der jüdischen Synagoge auf.
Mit sieben Jahren erklärte er seiner erstaunten Mutter, dass er Priester werden wolle. Die Mutter war aus Damaskus und griechisch-katholisch. Der Vater kam aus einer griechisch-orthodoxen Familie, wurde dann später katholisch.
Mit 14 Jahren erlebte Samir, wie die britische Fremdherrschaft ihrem Ende entgegen ging: Im Januar 1952 begannen Plünderungen, Brandschatzungen britischer Einrichtungen durch Ägypter, die gegen die weitverbreitete soziale Ungerechtigkeit nach voller Souveränität in ihrem Land strebten. Am sog. „Schwarzen Samstag“, den 26. Jan. 1952, kamen über 60 Menschen ums Leben und viele wurden verletzt. Nach einem halben Jahr führten die Freien Offiziere unter ihrem General Abdel Nasser durch einen Staatsstreich einen Systemwechsel herbei. Nun wurden die Ägypter nach langer Zeit wieder von Ägyptern regiert.

понеділок, 11 червня 2018 р.

Коптійська анафора Британського Музею (ч. 4)

(W. E. Crum, Coptic ostarca, London 1902, 2)
...нам, Господи Слове, що створив усе... що єсть в істині... що створив кожну людину на Твій образ через возлюбленого і святого Сина Ісуса Христа Господа нашого, первородного з усієї тварі, який є єдиносущний Тобі; що створив нас спадкоємцями цих благ Його чесною Кров’ю. Благодаримо Тебе недослідний, незбагненний, недомислимий, непомильний Боже вседержителю, бо до буття привів нас єси через єдинородного Сина Твого, що сам прийшов у світ на спасіння роду людського.
Тобі предстоять престоли і господьства, начала і сили, ангели і архангели. Тобі предстоять кругом многоокі херувими і серафими шестокрилі, двома крилами покривають лиця свої, бо бояться поглянути на лице Невидимого, а двома (покривають) ноги свої, боячись величчя Творця, а двома літають і кличуть один до одного неустанними голосами і невгомонним богослов’ям і устами немовкаючими, співаючи і мовлячи: Свят, свят, свят Господь Бог вседержитель, Ти, що був і є, і будеш.
Переклад за М.Марусин, Божественна Літургія, Рим 1992, 106

Анафора папірусу Дер-Белізе


(C.H.Roberts, B.Capelle, An early euchologion. Der Balizeh Papyrus enlarged and reedited, Louvain 1949, 22-30)
 «...Вчини ж, щоб народ Твій в благословенні чинив волю Твою, упалих воздвигни, заблуканих наверни, малодушних утіш.
Ти бо єси Сущий, понад усяку владу, і силу, і господьство, і всяке ім’я, що іменується не лише в цім віці, а й у грядущому (Еф. 1,21).
Тобі предстоять тисячі святих ангелів і незчисленні воїнства архангелів. Многоокі херувими предстоять Тобі. Тебе серафими окружають: шість крил в одного і шість крил у другого, і двома закривають лице, двома ж ноги, а двома літають. Всі вони повсякчас Тебе славлять. Отож з усіма, що блаженним кличуть Тебе, прийми славослов’я і нас, які кличемо Тобі: „Свят, свят, свят Господь Саваот, повне є небо і земля слави твоєї“.
Сповни ж нас славою тією, яка в Тебе є, й ізволь послати Духа Святого Твого на творіння ці: і створи хліб цей Тілом Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, а чашу Кров’ю Завіта самого Господа нашого і Бога і Спаса Ісуса Христа.
І як хліб цей розсіяний був на горах і холмах, і полях і сполучений стався одне тіло (тут одне нечітке слово), як вино це виточене із святої лози Давида і вода з ягнятка непорочного і змішана (тут одне нечітке слово) стали одним таїнством, так само ізбери вселенську церкву Ісуса Христа.
Сам бо Господь наш Ісус Христос в ніч, в яку себе віддав, прийняв хліб у святі свої руки, благодарив, благословив, освятив, переломив, дав своїм учням і апостолам, кажучи: „Прийміть, їжте з нього всі, це є Тіло моє, що за вас дається на відпущення гріхів".
Подібно, по вечері, прийняв чашу, благословив, пив і дав їм, кажучи: „Прийміть, пийте з неї, це є Кров моя, що за вас проливається на відпущення гріхів. Скільки разів будете споживати хліб цей і будете пити чашу цю, мою смерть возвіщайте, моє воскресіння сповідуйте, мою пам’ять творіть".
Смерть Твою звіщаємо, воскресіння Твоє сповідуємо і молимось (далі бракує).
... і дай нам рабам твоїм, щоб були в силі Святого Духа, на скріплення і умноження віри, в надії життя грядущого віку. Через Господа нашого Ісуса Христа, з яким слава Тобі, Отцю, зі Святим Духом на віки. Амінь».
Переклад за М.Марусин, Божественна Літургія, Рим 1992, 112-113 

пʼятниця, 23 лютого 2018 р.

Літургійне оновлення

Радісною новиною у царині літургійного благочестя візантійської традиції стало видання Літургійних вказівок Синоду єпископів православної церкви Америки, оприлюднених архиєпископом вашингтонським і всієї Америки і Канади Тихоном 15 лютого 2018 року.[1] Ідеться про виправлення у літургійних книгах цієї церкви двох грубих текстуальних помилок, які закрались туди внаслідок недостатнього знання джерел та богословських аспектів цих богослужінь.

понеділок, 19 лютого 2018 р.

Науковці УКУ взяли участь у міжнародному методологічному семінарі


Сучасні тенденції розвитку сучасного літургійного богослов’я
17 лютого в гуманітарному корпусі НПУ ім.
М.П. Драгоманова відбувся черговий науково-методологічний семінар із серії «Актуальні проблеми сучасного богослов'я». Темою шостого семінару була «Сучасні тенденції розвитку літургійного богослов'я». Семінар був міжнародним і міжконфесійним. Зокрема, у ньому взяли участь представники баптистської, римо- та греко-католицької, а також православної церков.
Із дещо несподіваною темою «Міф про баптиський антисакраменталізм» ознайомив учасників Ентоні Кросс – доктор богослов’я, колишній директор Центру історії та спадщини баптистів Regent's Park College (Оксфорд). Як виявилось, серед баптистських богословів вже від 70-х років ведеться дискусія про сакраментальність установлень хрещення та євхаристії, зокрема про реальну дійсність цих таїнств для вірних, які беруть у них участь.  

Літургійна реформа римокатолицької церкви – одна із найвідоміших літургійних реформ сучасності і саме про неї ділились своїми науковими напрацюваннями відразу двоє римокатолицьких богослови Вікторія Семенова та о. Пшемислав Новаковський із Університету Йоана Павла ІІ у Кракові. «Невідворотність літургійної реформи. Ідеал літургійної віднови: практичний аспект» - саме так звучала тема їх спільного реферату одна частина якого носила більше правовий, а інша більш богословський характер. Зокрема о.Пшемислав наголосив на небезпеці змішання елементів звичайної та особливої форм сучасно римо-католицької літургії – тенденція, яка спостерігається серед певних богословських кіл. Кожна із цих форм є наслідком певного богословського осмислення і як така є самодостатньою. Все ж літургія постійно реформується і поставити якусь остаточну крапку на її органічному розвиткові радше нереально.
Із тенденціями розвитку літургійного богослов'я в Українській Греко-католицькій церкві ознайомив учасників свящ. Василь Рудейко - доктор богослов’я, завідувач кафедри літургійних наук УКУ та заступник голови Патріаршої Літургійної комісії УГКЦ. У своїй доповіді на тему: «Літургійне богослов’я в УГКЦ: спроба відновлення» він наголосив на тому, що основним завданням сучасного літургійного богослов'я в УГКЦ є вивчення джерел власної традиції, адже, хоча цю роботу й було розпочато у період між двома світовими війнами, все ж внаслідок радянської окупації багато із цих джерел стали недоступними для сучасної науки. Все ж було б хибним звужувати літургійну науку лише до осмислення минулого. «Церква живе сьогодні і її автентична літургійна традиція потребує переосмислення для того, щоб бути живою у контексті живої парохії. Для осягнення цього церковний провід УГКЦ відкритий до співпраці із науковцями, оскільки те яким буде майбутнє літургійної спадщини УГКЦ залежить від того, наскільки добре вона зможе вивчити досвід минулого і осмислити завдання сьогодення» - підсумував доповідач.

середа, 18 жовтня 2017 р.

ad fontes liturgicos viii: У пошуках джерел катедрального та монашого богослужіння

Український Католицький Університет та Український літургійний центр у Львові (Україна)
Instytut Liturgiczny - Uniwersytet Papieski Jana Pawła II w Krakowie (Polska)
Gréckokatolícka teologická fakulta Prešovskej univerzity (Slovensko)
Szent Atanáz Görögkatolikus Hittudományi Főiskola (Magyar)
Цьогорічна вже восьма за чергою міжнародна наукова конференція ad fontes liturgicos відбудеться у Львові 25-26 жовтня 2017 року на філософсько-богословському факультеті уку. Тема конференції "У пошуках джерел монашого та парохіяльного богослужіння". Конференція присвячена 100 літтю з дня народження одного з основоположників сучасної східної літургіки о.Хуана Матеоса. Серед доповідачів дослідники із Польщі, Словаччини, Угорщини та України.