Літургія як місце формування ідентичності у посвяченому житті

Роберт Ф. Тафт, Т.І.

Літургія як місце формування ідентичності у посвяченому житті[1]

У 1513 році Мікеланджело Буонаротті завершив фрески, які й через п’ять століть все ще є окрасою Сикстинської каплиці. У чудовій сцені сотворення життєдайний палець Бога простягається і майже – але не зовсім – торкається простягнутого пальця напівлежачого Адама. Літургія є саме тим, що заповнює цю прогалину між цими двома пальцями. Адже Бог у Сикстинській метафорі є творча, життєдайна, спасаюча, відкуплююча рука, яка вічно простягається до нас, а історія спасіння є історією того, як підносилися наші руки (або відмовлялися підноситися) у безконечному прийнятті цього дару та благодарінні за нього. Ось що таке літургія.

ЛІТУРГІЙНИЙ ДЕНЬ

Тема 1: Вступ 

Вступні поняття про курс та феномен щоденної літургійної молитви. Місце літургії часів у літургійному житті церкви. Основні принципи спільнотної молитви, що знаходяться в документі «Sacrosanctum concilium» ІІ Ватиканського Собору та інших офіційних документах церкви. Застосування теоретичних принципів до сучасної практики спільнотної молитви у Церкві сьогодні.

Основне домашнє читання: 
Е Квінлан, Чому ми повинні цікавитись історією літургійного дня? // Е.Квінлан/В.Рудейко (Видд.), Світло єси, Христе. Богослужіння добового кола. Антологія досліджень, Львів 2012, 7-20. 

М.Кунцлер, Освячення часу // М.Кунцлер, Літургія Церкви, Львів 2001, 435-445.

Конституція про святу літургію Розділ 4 

Загальне впровадження до Літургії Годин, Розділ І

Катехизм Католицької Церкви §§ 1165, 1174-1178 

Катехизм Греко-Католицьеої Церкви "Христос - наша Пасха" §§ 538-540
о.Ізидор Дольницький, Типик Української католицької церкви, Львів 2012, 7-38.

КОНСТИТУЦІЯ ПРО СВЯТУ ЛІТУРГІЮ

Про святу літургію

Павло, єпископ,

Павло, єпископ,

слуга слуг Божих,

спільно з Отцями Священного Собору

на вічний спомин про справу

Конституція про святу літургію

Sacrosanctum Concilium

Вступ

1. СВЯЩЕННИЙ СОБОР – маючи на меті з кожним днем дедалі більше поширювати серед вірних християнський спосіб життя; пристосовувати до потреб нашої доби ті постанови, які піддаються змінам; плекати все, що сприяє єднанню всіх, хто вірить у Христа; зміцнювати все, що веде до закликання всіх у лоно Церкви, – вважає, що йому належить також особливо дбати про оновлення і плекання  літургії*.

2. Адже літургія, через яку – передусім  у Євхаристійній Жертві – “звершується діло нашого Відкуплення”[1], якнайкраще сприяє тому, щоб вірні своїм життям виражали та являли іншим таїнство Христа і справжню природу правдивої Церкви, якій властиво бути водночас людською – і божественною, видимою – і наділеною невидимими дарами, відданою як ревній діяльності, так і контемпляції, присутньою у світі – і все-таки прочанкою. Те, що в ній є людського, – спрямоване до божественного і йому підпорядковується; що є видимого – спрямоване до невидимого; що є діяльного – спрямоване до споглядального, а що теперішнє – спрямоване до майбутнього Міста, якого шукаємо[2]. А тому, коли літургія тих, хто “всередині”, щоденно будує на святий храм у Господі, на житло Бога в Дусі[3], “до міри повного зросту повноти Христа”[4], то водночас вона чудесним чином укріплює їхні сили для проповідування Христа і так показує Церкву тим, хто “зовні”, як знамено, підняте для народів[5],  щоб розсіяні діти Божі збиралися в одне[6], аж поки не буде “одне стадо й один Пастир”[7].

ІСТОРИЧНО-БОГОСЛОВСЬКИЙ РОЗВИТОК БОГОСЛУЖІНЬ ВІЗАНТІЙСЬКОЇ ЦЕРКВИ

Історично-богословський розвиток богослужінь візантійської Церкви

Курс передбачає ознайомлення з основними етапами та принципами літургієтворення богослужінь візантійської традиції. Основним його завданням є представити головні джерела історії формування візантійського богослужіння та впровадити у проблематику їх дослідження. Велику увагу надаватиметься дослідженню джерельного матеріалу у контексті порівняльної літургіки. Метою курсу є навчити студента коментувати богослужіння візантійської традиції використовуючи історичне та богословське тло також у контексті літургійних традицій інших церков.